2. "Держава" Платона
Соціально-політичним питанням присвячені декілька творів Платона: трактат "Держава", діалоги "Закони", "Політик". Всі вони написані в досить незвичайному жанрі - жанрі діалогу між Сократом і менш відомими грецькими філософами, наприклад, Главконом, Адімантом, кефаль. У своїх творах Платон говорить про модель "ідеального", кращої держави. Ця модель не є опис якого-небудь існуючого ладу, системи, а, навпаки, модель такої держави, якої ніде і ніколи не було, але яка повинна виникнути, Платон говорить про ідею держави, створює проект, утопію. Це не означає, що автор не пробував вплинути на державне управління. У той час на Сицилії, в Сіракузах, було правління тиранів, і Платон не раз намагався напоумити розбещеного Діонісія, зупинити деспотію і кровопролиття на Сицилії, що закінчилося вельми плачевно: афінського філософа не раз виганяли з міста, а один раз ледве було не продали в рабство. Так безславно закінчилася спроба влаштувати державне управління на засадах розуму.
Ідеальна держава трактується Платоном як реалізація ідей і максимально можливе втілення світу ідей в земному суспільно-політичного життя - в полісі. Конструюючи ідеальне суспільство, Платон проводить аналогію між справедливою людиною і справедливою державою. Так, трьом засадам (частинам) людської душі - розумному, лютому і хтивому - аналогічні в державі три схожих начала - дорадче, захисне й ділове, а їм відповідають три стани - правителів, воїнів і виробників (ремісників і землеробів).
Справедливість у тому, щоб кожен початок займалося своєю справою і не втручався в чужі справи. Крім того, справедливість вимагає відповідної ієрархічної співпідпорядкованості цих начал в імя цілого: здатності розмірковувати (тобто філософам, носіям цієї здатності) личить панувати; шаленого початку (тобто воїнам) - бути збройним захистом, підкоряючись першого початку; обидва цих початку управляють початком пожадливого (ремісниками, хліборобами та іншими виробниками), яке "за своєю природою прагне багатства".
Ідеальна держава Платона - справедливе правління кращих і благородних. Таким чином, найкращий тип державного устрою - якщо серед правителів виділиться хто-небудь один - монархія, якщо кілька правителів - аристократія.