Функція політичного рекрутування підбір і висунення кадрів як для

самої партії, так і для інших

організацій

функція розробки політики та здійснення політичного курсу

цієї функції залежить від місця

конкретної партії у політичній

системі

Виходячи з характеристики функцій партій, можна визначити предмет їхньої діяльності. Головними напрямками діяльності партій є:

• вивчення механізмів виникнення та розв’язання протиріч суспільних

відносин;

• розробка системи колективного обґрунтування та прийняття рішень;

• вироблення системи відбору і підготовки у члени партії їх навчання;

• створення національної інформаційної сітки та національного інформаційного банку даних про наявні протиріччя та методи їх розв’язання;

• розробка методів діагностики стану громадського організму;

• формування та діяльність у міжнародній асоціації партійних організацій.

Політичні партії відрізняються одна від одної походженням, місцем і роллю в політичній системі і тощо. Існують вісім параметрів, які утворюють парадигму партії:

1. Інституалізація, або місце й роль партії у політичній системі.

2. Статус в уряді (керівництво або участь), представленість (не представленість) в органах влади.

3. Соціальна підтримка (стани, групи, конфесії тощо).

4. Політичні орієнтації (настанови) стосовно власності, ролі держави, прав громадян.

5. Цільова орієнтація (суперництво на виборах, підрив політичної системи, підтримка еліти влади і т ін.)

6. Структурна незалежність (ступінь незалежності, кадрові, фінансові джерела, зв’язки з іншими вітчизняними та зарубіжними партіями).

7. Внутрішня організація (структура, ієрархічні зв’язки, географія впливу, періодичність проведення зборів і т. ін.)

8. Рівень згуртованості, активності членів партії, дисципліни, дотримання доктрини.

Тип партій визначається багатьма чинниками. Французький

політолог М.Дюверже називає партії парламентського непарламентського походження. Американський політолог Р.Маркідіс поділяє партії на авторитарні та демократичні, інтегративні та представницькі ідеологічні та прагматичні, національні та регіональні тощо.

М.Дюверже встановив бінарну класифікацію: кадрові та масові партії. Кадрові партії – передусім партії впливових людей, котрі мають авторитет і можуть розраховувати на підтрмку. Первинними осередками таких партій є комітети виборчого округу чи району, які намагаються залучити під час виборів якомога більше своїх прихильників. Кадрові партії слабко ідеологізовані, вони здебільшого керуються виборчим прагматизмом. До типових кадрових партій належать Республіканська й Демократична партії США.

Масові партії об'єднують велику кількість людей, що гуртуються у первинних структурах, мають фіксоване членство. Діяльність цих партій має здебільшого ідеологічний характер і відзначається активною виборчою боротьбою. Масові партії, переважно збюрократизовані, спостерігається відчутний розрив між партійними масами і партійною елітою (комуністичні, фашистські).

ТИПОЛОГІЯ ПАРТІЙ

представництво у парламенті

Критерії класифікації (ознаки, характеристики, функції)

крите

парламентсько-електоральні

непарламентські

ставлення до влади

опозиційні (нелегальні)

позасистемні (нелегальні)