3.2.Політичне відчуження особистості
Політичне відчуження як політична як політична несвобода є
відторгнення, віддалення людини від участі в справах держави, владних і управлінських структур, неможливість впливати на процес прийняття значущих для суспільства рішень.
Політичне відчуження виявляється в почутті ізоляції індивіда, у сприйманні індивідом соціальних і політичних інститутів, встановлених ними норм як норм ворожих інтересам людини.
Політичні філософи (Фромм, Арендт), розробляючи цю проблему, розглядали вплив політичного відчуження на характер людини й дійшли висновку, що всевладдя держави, бюрократичних систем, відчуження індивідів від влади сприяє розвитку в людини комплексу політичної неповноцінності, конформізму, соціальної пасивності та апатії.
Відчуження може бути наслідком впливу об’єктивних умов політичного життя, політичної системи, політичного режиму.
Причини відчуження людини у сфері політики передусім пов’язані з діяльністю конкретних політичних лідерів, в першу чергу харизматичних, які узурпували владу (авторитарні режими). Також ці причини пов’язані з інтересами правлячого режиму, еліт, які привласнили собі право говорити від імені народу й які жорстко контролюють усі сфери життя людини (тоталітарні режими). Саме за тоталітарних і авторитарних режимів у найвищому ступені відбувається політичне відчуження особистості.
Правляча верхівка цих режимів зацікавлена у відчуженні індивіда, в безправ’ї особистості, в жорсткому, навіть жорстокому придушенні інакомислення. У новітній історії людської цивілізації тоталітарні та авторитарні режими існували в Італії, Німеччині, СРСР, Китаї, Іраку, зараз – у Північній Кореї, Кубі. У цих державах людина залишається лише об’єктом політичного та державного насилля та ідеологічного одурманювання. Держава тут перетворилася на апарат покірний конкретним особам, такий, що виступає потужною зброєю для придушення або навіть фізичного знищення особистості.
Політичне відчуження обумовлено й такими суб’єктивними причинами, як втрата соціальних ідеалів, невіра до владних структур, психологічна стомленість від нескінченого потоку політичної демагогії та непродуманих рішень. Існують й інші причини: індивід може бути позбавлений стимулів до участі в політичному житті своїм оточеням, на нього може впливати слабка політична активність зі сторони інших членів суспільства. Він може належати до групи, де політична апатія фігурує як позитивна модель поведінки.
Важливою умовою подолання політичного відчуження особистості та перетворення її у справжній суб’єкт політики виступає емансипація людини.
Емансипація (лат. emancihatio) –формальне визволення сина від батьківської опіки; в сучасному тлумаченні емансипація – процес визволення людини від залежності, підкореності, пригнічення, забобонів, тобто від усього, що заважає її самореалізації
Політична емансипація – перетворення індивіда, групи, громадського руху в суб’єкт політичного життя; це народження особистості, як включається в політичне життя.
Проблем емансипації була теоретично усвідомлена французькими та англійськими просвітниками, а вже концептуально розроблена представниками північноамериканської просвіти. Б.Франклін, Т.Джефферсон, Т.Пейч, С.Адамс надали цій концепції характеру практично обґрунтованих програм здійснення суспільного устрою своєї країни, конкретизованого в Конституції США (1787 р.) та Біллі про права (1789р.). Саме в цих важливих юридичних актах були закладені основи політичної емансипації американських громадян.
Політична емансипація сама по собі неможлива, вона щільно пов’язана з економічною та духовною емансипацією.
Економічна емансипація означає забезпечення індивіду можливості працювати за своїм вибором, розвивати та реалізовувати власні здібності; при цьому праця за примусом виключається.
Духовна емансипація означає можливість дотримуватися будь-яких поглядів, ісповідувати будь-яку релігію, піддавати критиці недоброзичливі для індивіда погляди, при цьому скасовується обов’язкова державна ідеологія.
За сукупністю цих трьох форм емансипації й формується особистість як суб’єкт політики.
Одночасно емансипація передбачає відповідальність особистості перед суспільством і його громадянами через певні норми:
- використання не тільки прав, а й виконання громадянських обов’язків;
- повага до іншої особистості
- досягнення поставленої мети, подолання протидіючих сил;
- не споглядальність, а активність у політиці.
- Міністерство освіти і науки україни політологія Навчальний посібник
- Рецензенти:
- Передмова…………………………………………………………………7
- Тема 1. Політика як соціальне явище. Політологія як наука................9
- Тема 2. Становлення та розвиток політичної думки в історії людської цивілізації........................................................................................................19
- Тема 12. Політичні процеси. Сутність й особливості політичного розвитку суспільства....................................................................................134
- Тема 1. Політика як соціальне явище. Політологія як
- 1.2. Політологія як наука і навчальний предмет
- Політологія
- Теоретичний рівень Прикладний рівень
- Теоретична політологія
- Прикладна політологія
- Основні сфери застосування
- Основні висновки
- 2. Політологія як наука і навчальний предмет Тематика контрольних робіт
- Література
- Тема 2. Становлення та розвиток політичної думки в історії людської цивілізації
- 2.1.Зародження та розвиток політичних вчень в епоху Стародавнього світу та Середніх віків.
- 2. 2.Розвиток політичних вчень в епоху Нового часу
- 2.3. Розвиток політичної думки у період Сучасності
- 2.4. Розвиток політичної думки в Україні
- План семінару
- Розвиток політичної думки в Україні.
- Тема 3. Індивід (особистість) як суб'єкт і об'єкт політики
- 3.1. Особистість як первинний суб'кт і об'єкт політики
- 3.2.Політичне відчуження особистості
- Політична соціалізація особистості
- 3.4. Участь особистості в політичному житті
- Функції виборів:
- Класифікація виборів:
- Класифікація референдумів:
- Особистість як первинний суб’єкт і об’єкт політики
- Політичне відчуження особистості
- Участь особистості в політичному житті
- Тема 4. Політичне лідерство та політична еліта.
- 4.1. Основні теорії, типи і стилі політичного лідерства.
- 4.2. Політичний лідер, його сутність, основні ознаки і типологія
- Статус у формальній структурі Статус за шкалою престижу
- 4.3. Сутність, основні теорії, функції і характерні риси політичних еліт.
- Політично активна частина населення
- 4.4. Типологія і рекрутування політичної еліти
- Тематика контрольних робіт
- Тема 5 . Соціальна стратифікація і політика
- 5.1. Теорії соціальної стратифікації
- Історичні форми соціальної стратифікації
- 5.2. Соціальні процеси в Україні та вплив соціальної стратифікації на політичне життя
- 5.3. Політична роль середнього класу і його становлення в Україні
- Основні висновки
- План семінару
- Тематика контрольних робіт
- Література
- Тема 6. Етнонаціональні процеси в політичному житті суспільства
- 6.1. Сутність етнополітології . Основні форми етнонаціональних
- Поліетнічний склад населення планети й окремих держав.
- Необхідність об’єктивного дослідження етнонаціональних
- 6.2.Націоналізм, його основні форми і різновиди
- 6.3. Етнополітичні конфлікти в сучасному світі
- Тематика контрольних робіт
- Тема 7. Політична система суспільства
- 7.1. Сутність та структура політичної системи суспільства
- 7.3.Типи політичних систем
- 7.4. Політична система України
- Тема 8. Групи інтересів і політичні партії
- Революційні рухи еволюційний вибух
- Функція політичного рекрутування підбір і висунення кадрів як для
- Характер представництва свого електорату
- Базова ідеологічна доктрина
- Інтереси яких груп захищає
- Тема 9. Політична влада
- 9.1.Влада: зміст і сучасна концептуалізація.
- 9.2.Структура відносин влади.
- 9.3.Легітимність політичної влади.
- 9.4. Влада в Україні.
- Тема 10. Громадське суспільство та правова держава
- 10.2. Правова держава та її принципи
- 10.3. Природні та невід’ємні права людини
- Умовно права людини поділяють на:
- 10.4. Формування громадянського суспільства та правової держави в
- План семінару
- Література
- Тема 11. Сутність і функціонування політичних режимів
- 11.1. Політичний режим, поняття, типи
- 11.3. Сутність і різновиди авторитаризму
- 11.4. Демократичний режим, характерні риси й особливості
- 12.2.Типології політичних процесів.
- 12.3.Системна трансформація в Україні
- План семінару
- Тема 13. Політична модернізація
- 13.1.Теорії модернізації.
- Тема 14. Конфлікти в суспільстві
- Соціальний інтерес – як узагальнюючий фактор
- Локальні
- Міждержавні
- Глобальні
- 14.2. Етапи конфліктів і методи їх вирішення та регулювання
- Подолання
- 14.3.Особливості конфліктів в Україні
- Тематика контрольних робіт
- Література
- Тема 15. Світова система на сучасному
- 15.1.Світова політика та міжнародні відносини. Теоретичні школи міжнародних відносин
- 15.2. Актори світової політики
- 15.3.Формування світової системи: історія та сучасність
- 15.4.Зовнішня політика держави: аспекти розгляду, засоби, форми.
- Тема 16. Політична культура
- 16.1.Зміст і структура політичної культури
- Гносеологічний
- Аксіологічний
- Практичний
- 16.2.Типи, види та функції політичної культури
- 16.3. Політична культура сучасної України
- П лан семінару
- Тематика контрольних робіт
- Тема 17. Політична поведінка та форми політичної
- 17.2.Типи політичної поведінки та їх прктичні приклади з історії
- 17.3.Політична участь та її форми в Україні
- П лан семінару:
- Література
- Тема 18. Місце і роль змі в політичних процесах
- 18.1.Закономірність посилення політизації змі в історичному аспекті
- Об’єктивні
- Суб’єктивні
- 18.2.Особливості функціонування змі в політичній системі сучасного суспільства
- У якій залежності перебувають змі з офіційними гілками влади?