4.2. Політичний лідер, його сутність, основні ознаки і типологія

Категорію “лідер” було введено у науковий обіг американськими політологами у 40-і рр. ХХ ст. У перекладі з англійської leader означає “провідний”, “керівний”.

У 30-і рр. ХХ ст. вченими-соціологами було відкрито так звані “неформальні” структури суспільного життя. Суть цього відкриття полягала в тому, що поряд з формальними, тобто запропонованими функціональними обов’язками або закріпленими різними уставами інструкціями й законами, взаєминами між людьми, існують неформальні, тобто наперед не запрограмовані ніким зв’язки.

Якщо формальну організацію “цементує” керівник, що виступає як “начальник”, “управляючий”, то неформальну організацію “цементує” “лідер”. У кожному конкретному випадку керівником і лідером можуть бути як одні й ті самі, так і різні люди. Відкриттю неформальних структур усередині підприємств, закладів і масових об’єднань світ зобов’язаний Якобу Морено (1892-1974), засновнику соціометрії – науки про неформальні стосунки між людьми, що народилася “на стику” психології, соціології і науки управління (теорії менеджменту).

Основним інструментом виявлення лідера виступає “шкала престижу”, в якій кожний діяч посідає те місце, яке відповідає ступеню його загального визнання. Людина, що посідає верхнє місце на шкалі престижу, є лідером групи. Припустимо, що на підприємстві, в організації чи в іншому утворенні, що має структуру, існує така функціональна субординація: дехто А є керівником колективу; Б, В – його заступники, яким у свою чергу підпорядковуються Г, Д, Е. Провівши соціологічне дослідження за спеціальною методикою, визначаємо ступінь визнання групою кожного з її членів і виявимо лідера: