Рівність усіх громадян у використанні прав,

автономність особистості щодо держави і суспільства,

поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову, з урахуванням розмежування їхніх функцій і повноважень,

формою демократичного правління повинна бути парламентська республіка.

Представницька (процедурна) модель демократії (Джеймс Медісон). При даній моделі демократії:

• Править не народ, а його представники.

• У представницьких структурах ніхто не має абсолютної влади.

• Управління державою здійснюється компетентно, тому що в результаті виборів до влади приходять професійні політики.

• Федеративний устрій та двопалатний парламент якнайкраще забезпечать демократичну владу в державі.

• Дотримання принципу розподілу влади на три гілки не дозволить узурпувати владу будь-якою з груп.

Колективістська(народна) модель демократії (Ж.-Ж. Руссо, Дж. Ст. Мілль, А.Лінкольн).

• Першоджерелом влади є народ у цілому.

• Загальна воля у формі прямого волевиявлення переваг громадян є джерелом будь-яких законів.

• Народний суверенітет не може бути відчужений, тому що будь-яка людина вільна відповідно до природного закону. Воля – підпорядкування загальній волі.

• Кожен повинний брати участь у політичному житті, тому що це краще сприяє його розумінню процесів, які відбуваються.

Розгорнуту характеристику даної моделі демократії дав американський президент США А.Лінкольн: «government of the people, by the people, for the people», тобто правління народу, що здійснюється народом і для народу.

Колективістську модель демократії розробляли і класики марксизму, приділяючи особливу увагу ролі народних мас в історії.

Елітарна модель демократії (М.Вебер, Й.Шумпетер, Е.Даунс та ін.)

• Суспільство поділяється на пануючу меншість і непануючу більшість.

• Маса нездатна керувати через відсутність необхідних знань і повної інформації.

• Політична участь маси обмежена виборами.

• Демократія – це конкуренція між двома і більше групами еліт за владу на регулярних виборах.

• Відповідальність за прийняття рішень лежить на лідерах.