logo
politologiya_ucheb

15.1.Світова політика та міжнародні відносини. Теоретичні школи міжнародних відносин

Повний комплексний аналіз політики передбачає її вивчення як на

національному, так і на міжнародному рівні. Головним питанням політики

на різних її рівнях є питання про владу та владні відносини. Досліджують ці

проблеми багато самостійних політичних дисциплін, які

виникли у ХХ ст. Так проблемами влади у світовому масштабі займаються:

Світова політика та Міжнародні відносини.

Міжнародні відносини (МВ) як навчальна дисципліна з´явились на

початку ХХст. Предметом дослідження МВ є міждержавні відносини

у світовому масштабі. Головною категорією МВ національні інтерес

и держав. Ця дисципліна робить акцент на розмежуванні внутрішньої та

зовнішньої політики.

Світова політика (СП) як навчальна дисципліна з´явилась наприкінці

70-х рр. ХХст. Засновниками її можна вважати американських учених -

представників неоліберальної теоретичної школи міжнародних відносин –

Роберта Кеохейна і Джозефа Ная, які написали роботу «Транснаціональні

відносини і світова політика». Предметом дослідження СП є

розгляд взаємодії не тільки держав і міжурядових організацій, але і

недержавнихх учасників світової системи. СП вивчає проблеми

сучасного стану і тенденції розвитку світової політичної системи. СП

обумовлює взаємозалежність внутрішньої та зовнішньої політики і не

протиставляє їх одна одній.

Предметні галузі цих дисциплін, які досить швидко розвиваються,

багато в чому перехрещуються, що перешкоджає їх чіткому розмежуванню.

Міжнародно-політична наука представлена такими західними

теоретичними школами: реалізмом і неореалізмом, лібералізмом

і неолібералізмом, неомарксизмом и постмодернізмом, які дають різні

трактування предмета сутності СП и МВ.

Школа реалізму і неореалізму. Представниками її є Ганс Моргентау,

Едвард Карр, Баррі Бузан, Кеннет Уолц та ін. Класичний реалізм виник у

першій половині ХХ ст. Він спирається на ідеї незмінності егоїстичної

природи людини. Особливої популярністі він набув у 40-70-ті рр. ХХст.,

обгрунтовуючи події Другої Світової війни й протистояння радянської

та американської систем періоду «холодної війни». У 70-ті рр. Сформувався

неореалізм (структурний реалізм). Основні положення цієї школи такі:

наддержавний уряд та єдиний центр керівництва.

наступальних чи оборонних цілях. Головна мета держави - максимізувати

свій силовий потенціал, що гарантуватиме національну безпeку.

інтересами.

потенціал держав і стратегічний баланс сил.

Школа лібералізму и неолібералізму. Представниками цього напрямку

можна назвати Вудро Вільсона (28-й президент США), Роберта Кеохейна,

Джозефа Ная, Стівена Краснера, Брюса Рассета та ін.

Класичний лібералізм (ідеалізм), з´явившись як навчальний напрям на

початку ХХ ст. грунтується на позитивній природі людини, орієнтованій на

справедливість і мораль. Популярність в теорії МВ ідеалізм набув на

початку та наприкінці ХХст. Основні положення цієї школи такі:

*Природа міжнародних відносин анархічна, але існує можливість її

регулювати за допомогою міжурядових організацій і державних режимів.

* Посилення взаємозалежності держав послабляє вплив анархії на МВ.

* Головним завданням взаємовідношень держав є максимізація

абсолютних вигід та мирна співпраця.

Школа неомарксизму починає свій розвиток з 70-х рр. ХХст.

Представники цього підходу - Імануїл Валлерстайн, Андре Франк є

авторами світ-системной теорії. Суть цієї теорії розкривається в таких

положеннях:

суспільств, ідеологій та культур.

«периферію» і напівпериферію». Провідна роль у системі МВ відведена

економічно сильним державам, які представляють «ядро». «Периферійні» та

«напівпериферійні» держави намагаються сперечатися з нав´язуваною їм

стратегією розвитку.

Схема 1. Структура світу у світ-системній теорії

Постмодерністський підхід у теорії міжнародних відносин виник під

впливом неомарксизму у 80-ті рр. ХХст. як критика неолібералізму та

неореалізму. Постмодернізм (лат. Post – післе, фр. Moderne - сучасний)

включає в свою чергу такі напрямки як фемінізм, конструктивізм

. Представниками цього підходу є Джеймс Дерріан, Клір Cйоландер, Енн

Тікнер, Роберт Кокс та ін. Суть постмодернізма в таких положеннях:

Таким чином, теорія МВ, представлена різними школами, продовжує свій развиток під впливом сучасних глобальних процесів, намагається вибудовувати нові пояснювальні концепції світового порядку.