logo
politologiya_ucheb

У якій залежності перебувають змі з офіційними гілками влади?

ЗМІ ЗАЛЕЖАТЬ ВІД:

Законодавчої - тому що змушені дотримуватись законів, які приймає парламент, зокрема і особливо, законам про права і обов’язки ЗМІ.

Виконавчої - яка визначає засоби, умови їх функціонування, зокрема – з бюджетного фінансування, порядку ліцензування.

Судової - коли виставляються претензії до журналістського видання і суперечка розв’язується в судовому порядку.

У той же час кожна з цих гілок влади може залежати від ЗМІ:

ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ЗМІ:

Законодавча - в очах громадськості за публікаціями в ЗМІ може виглядати негативно і тому своїми законами вона прагне обмежити діяльність ЗМІ.

Виконавча – постійно піддається аналізу, критичним оцінкам у засобах масової інформації і теж чинить їм перепони (приміщення, ліцензування і т.д.).

Судова – потерпає від ЗМІ, коли вони викривають справжні зловживання посадовими особами і, тим самим, впливають на прийняття рішення (журналістське розслідування).

Так чи інакше четверта влада в певних ситуаціях може піднятись над всіма іншими, стати навіть більш впливовою, ніж інші.

Особливо це спостерігається в сучасній Україні, де офіційні гілки влади не мають належного авторитету у населення

Підвищення ролі ЗМІ в житті сучасного суспільства визначається загальним підвищенням вагомості інформації. В одній із своїх праць американський соціолог-прогнозист О. Тоффлер переконливо доводить, що з трьох джерел влади – С И Л А, Б А Г А Т С Т В О, З Н А Н Н Я – найбільш вагомим є знання. І невипадково деякі вчені назвали XXI сторіччя сторіччям комунікаційної революції, змістом якої є поширення знань.

Свідченням сили ЗМІ є прагнення ПОЛІТИЧНИХ ЛІДЕРІВ заручитись їх підтримкою, поставити їх на службу своїм інтересам:

а) пропагуючи свої погляди, самих себе на сторінках газет, по телебаченню і радіо;

б) всіляко обмежуючи діяльність ЗМІ, якщо вони діють всупереч їхнім інтересам.

ЗМІ в політичних кампаніях

Особливо посилюється вплив ЗМІ на політичне життя під час політичних кампаній.

Ці питання заслуговують окремої уваги

це вагома за проблемою, тривала за часом ДІЯЛЬНІСТЬ певних політичних сил, що суттєво впливає на життя суспільства

РІЗНОВИДИ ПОЛІТИЧНИХ КАМПАНІЙ

Громадсько-політичний рух

Виникає заради задоволення потреб певних громадсько-політичних сил і об’єднує значну кількість учасників.

Наприклад: рух солдатських матерів проти дідівщини в армії

Громадсько-значима проблема

Вимагає ґрунтовного обговорення і прийняття рішення на держав­ному рівні.

Наприклад: проблема плати за комунальні послуги

Організаційно-масовий захід

Проводиться з метою висунути певні вимоги і досягти їх задоволення

Наприклад: підготовка і проведення страйку шахтарів

Обговорення політичного документа

З’являється спочатку у вигляді проекту, варіантів проекту і потім про них оголошуються певні судження

Наприклад: обговорення проектів політичної реформи в Україні в 2002-2003 рр.

Проведення виборчої кампанії

Розгортається боротьба за депутатські місця, за голоси виборців

Наприклад: виборчі кампанії 2002 року (парламентська), 2004 року (президентська).

Чиїми силами проводяться політичні кампанії? Це залежить від того, чиї по суті, інтересами вони представлють. Це:

У ЗМІ – особлива роль. Без їх використання не обходиться жодна політична кампанія. Вони можуть і самі ініціювати і проводити політичні кампанії

В ЧОМУ СИЛА ЗМІ у політичних кампаніях

В ОПЕРАТИВНОСТІ

Те, що відбулось сьогодні, перед­бачається на завтра, стає надбанням реципієнта інформації

У МОЖЛИВОСТІ ОБГОВОРЕННЯ

У будь-якій політичній кампанії виникають різні думки, позиції, що й виявляється в ЗМІ

У ЦІЛЕСПРЯМО­ВАНОСТІ

Звичайно, приступаючи до висвітлення кампанії, редакція складає план, йде від етапу до етапу – до певної мети

У ВИКОРИСТАННІ ЕМОЦІЙ

Адже ЗМІ здатні не лише давати зважену інформацію, але й використовувати для посилення впливу емоційні засоби

Політична кампанія розгортається в повних соціально-політичних умовах, які неодмінно слід враховувати її ініціаторам і організаторам, у тому числі – журналістам.

ЩО ВОНИ В УКРАЇНІ?

ПЕРЕХІД ВІД ТОТАЛІТАРИЗМУ ДО ДЕМОКРАТІЇ В УСІХ СФЕРАХ ЖИТТЯ

НАЯВНІСТЬ АМБІВАЛЕНТНОСТІ В ОЦІНЦІ АКТУАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ ЖИТТЯ

СУПЕРЕЧНОСТІ В ОЦІНКАХ ДЕРЖАВНОСТІ. НЕЗАЛЕЖНІСТЬ – ЦЕ БЛАГО ЧИ ПРИЧИНА БІД?

ОДНОБОКІСТЬ ПРОЯВІВ ПЛЮРАЛІЗМУ, КОЛИ НАГОЛОС РОБИТЬСЯ НА НЕГАТИВНИХ ЯВИЩАХ

РОЗДРІБЛЕНІСТЬ, НЕСТРУКТУРОВАНІСТЬ СУСПІЛЬСТВА, ЩО ЗАВАЖАЄ ФОРМУВАННЮ СТАБІЛЬНОСТІ СУСПІЛЬСТВА

ВІДСУТНІСТЬ ДЕРЖАВНОЇ ІДЕОЛОГІЇ, ЯКА Б ЗГУРТУВАЛА СУСПІЛЬСТВО

НИЗЬКИЙ РІВЕНЬ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ, ЩО ПРИЗВОДИТЬ ДО КОНФЛІКТІВ

СУПЕРЕЧЛИВІСТЬ ПОЛІТИЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА, ЩО ПРИЗВОДИТЬ ДО ПОЛІТИЧНОГО ВІДЧУЖЕННЯ ЛЮДЕЙ

Ці та деякі інші характерні для України умови накладають на ЗМІ певні обов’язки, коли вони включаються в політичні кампанії; врахування умов дозволяє краще розкрити сутність політичних кампаній.

18.3.Проблема свободи слова в умовах України

Для того, щоб краще зрозуміти місце і роль ЗМІ в політичному житті суспільства, важливо з’ясувати проблему свободи слова.

ПРОБЛЕМА

а) на взаємини з владою

ВИХОДИТЬ:

б) на взаємини з реципієнтом інформації

Призначення ЗМІ – давати широку, повну інформацію – може здійснитись лише на основі свободи, в умовах, коли не існує стримувальних факторів, тоді як влада зацікавлена лише у вигідній для себе подачі подій і прагне спрямувати ЗМІ в це русло.

Журналісти, під тиском влади, спонсорів, обраної редактором лінії змушені нерідко йти на порушення свободи слова; в цих випадках виявляють невдоволення споживачі інформації, зацікавлені в об’єктивному висвітленні подій.

Розв’язуються ці суперечності на практиці по-різному, залежно від конкретних обставин. І для того, щоб краще зрозуміти своєрідність проблеми в сучасних умовах, доречно зробити невеликий екскурс в історію.

До 1917 року преса в Росії не була вільною. Безперешкодно виходили лише видання, що підтримували царський режим.

У результаті Лютневої революції 1917 р., що поклала початок демократичним перетворенням в країні, преса отримала свободу. Поряд з буржуазними виходили й меншовицькі, есерівські, більшовицькі газети; в березні поновила вихід газета “Правда”.

Обмеження свободи преси почались після того, як вийшов ДЕКРЕТ ПРО ПРЕСУ, підписаний Леніним в перші дні Жовтневої революції.

В ДЕКРЕТІ – ОБҐРУНТОВАНО РІШЕННЯ І ВИЗ-НАЧЕНА ПЕРС-ПЕКТИВА ЗНЯТ-ТЯ ОБМЕЖЕНЬ

Нова влада перебуває в процесі становлення і тому не можна залишати пресу в руках буржуазії: в її руках преса не менш небезпечна ніж “бомби та кулемети” і, як тільки новий лад зміцниться – буде повна свобода преси.

“Тимчасовий” декрет діяв 72 роки і був скасований лише в 1990 році прийняттям ще в умовах СРСР, наприкінці горбачовської перебудови “Декрету про пресу та інші засоби масової інформації”, який закріплював гласність, проголошував політичний плюралізм, однак – в певних межах. Плюралізм не міг виходити за рамки соціалістичного вибору. Соціалістична гласність була несумісна з критикою соціалізму.

Свобода слова, можливість висловлювати через ЗМІ різні оцінки здобули державну підтримку і розуміння громадян після отримання Україною незалежності.

Першим документом, який визначав статус ЗМІ в новому суспільстві, був Закон “Про інформацію”, прийнятий Верховною Радою України 2 жовтня 1992 року. Він мав однак дещо декларативний характер. Головне, що в ньому проголошувалось: “Держава гарантує свободу інформаційної діяльності всім громадянам та юридичним особам”.

Більш розгорнуто, детально характеризувались можливості ЗМІ в Законі “Про друковані засоби масової інформації (преси) в Україні”, прийнятому 16 листопада 1992 р.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНУ

ЛІКВІДАЦІЯ

ЦЕНЗУРИ

“Свобода слова і вільне висловлення у друкованій формі своїх поглядів і переконань гарантується Конституцією України”.

ШИРОКИЙ НАБІР ПРАВ

“…право кожного громадянина вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку інформацію за допомогою засобів масової інформації”.

ЗАБОРОНА ПОПЕРЕДНЬОГО КОНТРОЛЮ

“Не допускається вимога попереднього погодження повідомлень і матеріалів, що поширюються друкованими засобами масової інформації.

ПРАВО НА ЗАСНУВАННЯ ДРУКОВАНОГО ОРГАНУ

…належить: громадянам України, громадянам інших держав та особам без громадянства, … трудовим колективам підприємств, установ і організацій на підставі відповідного рішення загальних зборів (конференції).

РЕЄСТРАЦІЯ,

А НЕ МЕТОД ДОЗВОЛУ

У ст.12 Закону передбачено дані, які слід навести в Заяві про реєстрацію: хто є засновником (співзасновником) видання, вид видання, назва, мова, сфера розповсюдження та категорія читачів, тематична спрямованість, періодичність, обсяг і формат, адреса.

Після цього було прийнято ще ряд законів:

“Про радіо і телебачення” (1993 р.)

“Про захист інформації в автоматизованих системах”(1994р.)

“Про державну таємницю” (1994 р.)

“Про інформаційні агентства” (1995 р.)

“Про рекламу” (1996 р.)

Основні положення щодо свободи слова зафіксовано в Конституції України, прийнятій в 1996 р.

Ст. 22: “Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані”.

Ст.34: “Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань”.

Разом з тим і в законах і в Конституції багато загального, нечітко визначеного і це створює можливості для порушення свободи ЗМІ.

Розуміючи це, керівники Верховної Ради намагаються вплинути на становище. Їхні зусилля йдуть за трьома напрямкми:

Реально діють об’єктивні і суб’єктивні фактори, що стримують утвердження свободи слова, інформації

Суперечлива законодавча база

у ній багато загальних положень, які лише декларують свободу, не визначена відповідальність тих, хто порушує свободу слова

Стримувальний характер системи спонсорства

яка фінансує частину видань і тим самим диктує їм, про що давати матеріал і як оцінювати факти, події, політичних лідерів

Залежність від позиції редактора

яку журналіст має, і це може стримати журналіста в оцінках, які він особисто сповідує

Судові позови до редакції

коли ображена особа чи організація висуає претензії до редакції, вимагає сплати грошей за нанесення моральних збитків: для інших така дія – “наука”.

Переслідування вбивства журналістів

навіть анонімні телефонні дзвінки з погрозами впливають на працівників редакцій, тим більше – фізичні розправи (Гонгадзе, Александров та ін.)

Залежність від тиску адміністрації

перш за все це стосується тих видань, які є органами державних адміністрацій, ї – не лише їх

Є, однак, потреба підкреслити: свобода не означає вседозволеності, відсутності будь-яких обмежень; вони були й будуть і з ними доводиться рахуватися ЗМІ

О Б М Е Ж Е Н Н Я – ТАКІ

ДЕРЖАВНА ТАЄМНИЦЯ

Є об’єкти, події, які не можуть піддаватись розголошенню в інтересах державної безпеки: дислокація протиповітряної оборони, запаси стратегічної сировини, розробка нових видів зброї і т.д.

ЗАКЛИК ДО ПОВАЛЕННЯ ЧИННОЇ ВЛАДИ

Діє відповідно до Конституції, обраної легітимним способом; такий заклик означає революцію, громадянську війну; зміна влади можлива, але – лише легітимним шляхом.

ПРОПАГАНДА НАСИЛЛЯ, ПИЯЦТВА, ПАЛІННЯ

Офіційною і громадською думкою засуджується, на них накладається заборона. Однак на практиці в ЗМІ побутує. Спрацьовують низькопробна культура, зацікавленість виробників.

ВТРУЧАННЯ В ІНТИМНЕ ЖИТТЯ

Неприпустимі безпідставні образи особи, бездоказові характеристики – ярлики, порнографія. На жаль, чітких законів щодо цього в Україні немає. У США – є. Там діє закон “Про захист прайвесі” (інтимної сфери життя). Факти: фоторепортер, переслідуючи по п’ятах дружину президента Кеннеді, зробив і опублікував серію знімків, в тому числі – і під час купання. Та подала позов до суду, і журналісту довелось сплатити штраф у розмірі 10 тисяч доларів. За американсь­кими законами використання у пресі лайливих слів карається штрафом або ув’язненням.

Загальний висновок: свобода слова – вельми проблематична в умовах сучасної України. Не випадково західні політики пов’язують обмеженість свободи із своїм ставленням до України взагалі.

П лан семінару

1.Форми прояву політизації ЗМІ.

2.Особливості впливу ЗМІ на формування громадської думки.

3.Роль ЗМІ в політичних кампаніях.

4.Стан свободи слова в сучасній Україні

Тематика контрольних робіт

1.Місце і значення ЗМІ в політичній системі українського суспільства.

2.Вибори як політична кампанія і роль у них ЗМІ.

3.Свобода ЗМІ в сучасних умовах: законодавча база України і реалії.

Література

Гриценко О. На інформаційній магістралі: Євростандарти і політика в галузі ЗМІ // Політика і час. – 2003, №6.

Заярна О. Як переконати масову аудиторію: психологічні чинники ефективності пропаганди // Нова політика. – 1999. - №1.

Калюжний Р.А., Цимбалюк В.С. Інформація державного управління і національна безпека України // Розбудова держави. – 1993. - №8.

Кобзар Ю. Інформаційне законодавство: європейський вектор розвитку // Віче. – 2003, №2.

Костенко Н. Мас-медіа у виборах: ціннісні орієнтири політичної сфери // Політична думка. - 1999. - №17.

Литвиненко О. Інформаційні впливи та пострадянське суспільство// Політична думка. – 2001. - №1-2.

Лубченко І. Однозначно кажу – свобода слова в Україні існує. Але сьогодні – в усіченому вигляді // Віче. – 2002, №3.

Науменко Т.В. Массовые коммуникации в политической структуре общества // Вестник Московского университета. Серия 12. Политические науки. – 2003, №3.

Олексієнко Н. Проблема впливу ЗМІ на суспільства країн колишнього СРСР // Нова політика. – 1999. - №10.

Розкошний А.П. Засоби масової інформації у політичному житті суспільства. – Донецьк, ООО “Норд Компьютер”. – 2003.

Скрутень І. Влада – четверта. А група крові? // Віче. – 2002, №3.

Тимошенко Н. Зв’язки із засобами масової інформації // Політика і час. – 2000. - №1-2.

Черемних В. Місцева преса. Десять років – політ нормальний // Віче. – 2002, №3.

Щербенко Е. Громадська думка і де її взяти // Віче. – 1999. - №6

1

2 тіньових

* Ймовірність небажаних для політичної системи подій, що можуть стати наслідком дій, ініційованих державними політичними інститутами (вибори, реформа, прийняття закону).

*** Ймовірність небажаних для політичної системи подій, що можуть стати наслідком дій, ініційованих недержавними зовнішніми чи внутрішніми політичними акторами (теракт, громадянська війна, повстання опозиції).

3 „Тільки тут і тільки зараз”.

4 Мікро актор – індивід, що бере участь у політичних процесах час від часу (виборець), постійно через власну посаду або професійні обов’язки(депутат, президент), парціально - тільки тут і зараз -(як куратор групи).

5 Групові (не інституціональні) актори політики – профспілки, етногрупи, економічні структури, неформальні політичні об’єднання.

6 Інституціональні актори – політичні партії, органи державної влади, політичні ЗМІ.

7 Стан незадоволення населення, обумовлений розбіжністю між бажаним(або тим, що обіцяли) та реальним (Дж.Девіс, Т.Гур).