Практичний

пасивно бере участь у політичному житті

До елементів змісту поняття “політична культура” належать такі національні цінності, як:

• свобода

• державність

• гуманізм

• справедливість

• бажання захистити незалежність та економічні інтереси своєї держави

Серед елементів змісту політичної культури важливе місце посідають ті, які сприяють формуванню і збереженню державних інституцій. Кожний державний народ має свої традиційні державні органи, які регулюють внутрішнє життя та міждержавні відносини. Існують і певні норми участі народу в таких органах.

Важливим елементом змісту поняття “політична культура” є національна ідентичність.

Політична культура є своєрідним процесом, у якому можна виділити ряд операцій, дій, зокрема:

• формування елементів політичної культури (ідей, ідеалів, норм, стереотипів тощо);

• трансляція вироблених елементів культури на всі регіони держави на кожну соціальну групу, на все суспільство;

• функціонування політичної культури;

• удосконалення системи політичної культури щодо нових умов життя.

Політична культура має свої ознаки.

* відображення класових, соціально-групових, національних

суспільних інтересів на основі пріоритету політичних

інтересів;

* інформаційний аспект (сукупність знань, поглядів);

* ціннісний аспект (перетворення політичних знань на

переконання);

* поведінково-правовий аспект (участь громадян у

суспільно-політичному житті);

* нормативний аспект (матеріалізація політичних ідей у

нормах, традиціях, інститутах).

Розрізняють поняття політичної культури:

• суспільства

• громадської групи

• особистості.

Якщо розглядати політичну культуру великої громадської групи, слід зазначити, що соціальні та психологічні регулятори її діяльності мають певну специфіку. Скажімо, члени громадсько-політичної організації, партії, об'єднуючись у свою спільноту, добровільно регламентують її діяльність, створюють внутрішні правила гри.

Індивідуальна політична культура характеризується рівнем знання, емоційного сприйняття та практичного опанування нормами поліичної соціалізації, загальнокультурним рівнем, компетентністю в політиці, адекватністю оцінок, рівнем свідомості, розумінням своєї соціальної ролі і т.ін.

Термін «політична культура» вперше ужив німецький філософ кінця ХУІІІ ст. Й.Г.Гердер, а в активний ужиток його ввів у 1956 р. американський політолог Г.Алмонд.