Політична влада

реферат

1. Влада як соціальне явище. Політична влада, державна влада: сучасні концепції

Влада є одним із функціональних засад людського суспільства. Вона існує скрізь, де тільки є стійке обєднання людей: в виробничому колективі, в установах, в державі, в сімї. Сам термін "влада" багатозначний і широко використовується, для визначення різних явищ не тільки у суспільстві, але і в природі.

Макс Вебер відзначав, що у залежності від обставин кажуть про владу батько над дітьми, про владу грошового мішка, про владу юридичної, духовної, економічної і т.д. Але в першу чергу під владою мають на увазі державну владу. Так, наприклад, в перекладі з французької мови влада le pouvoir,- це не тільки влада, але і синонім центрального уряду: на англійській мові the power - це не тільки влада, але і держава, держава з усією її міцністю, на німецькій -die gewalt - це тільки влада, але і міцність, а також насильство.

В сучасній науковій літературі немає (і не може бути) однозначного визначення поняття "влада", бо різні трактовки влади звязані не тільки з багатомірністю самого слова "влада", але і з різними засобами його вживання. Так, одні вважають, що влада - це здібність досягнення поставленої мети, накреслених планів, інші - влада - це здібність навязувати і проводити в життя визначені рішення; треті трактують владу як засіб самоорганізації людських, стосунків, заснованих на цілеспрямований розподіл функцій управління та підкорення: інші - влада - це особливі відношення поміж керівниками та керованими, і т.д.

Будь - яка влада, у тому числі і батьків над дітьми, старших над молодшими, керівників над підлеглими і т.д. відбиває відповідні відносини, де воля і дії одних панують над волею і діями других. Владні відношення обєктивно притаманні суспільному життю, чи, як відзначали класики, "жити в суспільстві і бути вільним від суспільства неможливо ".

У самому у загальному вигляді можна пропонувати слідуюче визначення влади і влада - право та можливість одних панувати, розпоряджуватися і керувати іншими; здібність та можливість одних здійснювати свою волю по відношенню до інших, чинити відповідний вплив на їх поведінку і діяльність, використовуючи при цьому авторитет, право, насильство та інші засоби.

Треба мати на увазі, що з поняттям "влада" тісно повязані такі явища, як "вплив", "сила", "управління ", "панування ".

Що є спільного і в чому різниця між владою і цим поняттям? Близькими по своїй суті, але не тотожними, є поняття "влада" та "вплив". Ядром "влади" є здібність (можливість) впливу, чим-то і ким-то, "вплив" же вказує на дії, діяння. Наприклад, лікар показує хворому рентгенівський знімок його легенів і радить кинути палати; або - студент після перегляду нової кінострічки прийшов у гуртожиток і розповів своїм колегам про своє добре враження про фільм, після чого студенти також пішли дивитися цей фільм. Тут ні лікар, ні студент не володіють владою, але під їх впливом хворий кинув палити, а студенти пішли в кіно. Влада же не просто здібна впливати ні чим-то ні ким-то; вона здійснюється над людьми, їх поведінкою та свідомістю, результати влади обмежені підпорядкованістю обєкта субєкту.

Нерідко владу повязують, іноді і ототожнює із "силою", "насильством". Очевидно, що ці дві категорії обєднують особливі їх якості - здібність до конкретної справи, здійсненню. Але влада не обовязково повинна бути повязана з насильством. Мало того, звернення влади до сили свідчить про нестачу влади. Як уже відзначалося влада - це здібність субєкта чинити діяння на обєкт але якщо субєкт не володіє такою дійсністю, значить він не володіє владою. Разом з тим, субєкт може володіти владою над обєктом, на здійснюючи її. Потенціал влади - це її можливості і реалізація влади, а також це дві тісно повязані сторони одного явища і їх неможливо протиставити як неможливо розвязати послідовні стадії розвитку будь-якого явища - можливість і дійсність. Обєкт може сам почати діяти у відповідності з волею субєкта, передбачаючи його можливі реакції. Проте, ядром поняття зявляється якраз володіння владою, тому що тільки воно власне будь-якій формі влади і може існувати без її здійснення.

Тісно взаємоповязані поняття "влада" і "управління", але і між ними існують важливі відмінності. Управління - це функція будь-якої організованої системи, котра забезпечує збереження, підтримку діяльності та досягнення цілей даної системи. Головним критерієм ефективності управління є ступінь досягнення по призначенню. Невдачи у здійсненні політики і реалізації цілей субєкта управління бувають обумовлені відсутністю у нього необхідної влади або невмінням її використовувати (помилки в управлінні).

Виділення владних і управлінських аспектів дозволяють розуміти, в якій сфері лежать причини невдач тих чи інших керівних дій. Воно дає можливість вияснити відповідальність конкретних людей за невиконання чого-небудь, якщо вони не були наділені відповідною владою, чи, навпаки, обвинуватити їх у халатному відношенні до своїх обовязків, якщо таку владу мали.

У звязку з цим, важливим є розмежування таких понять "результат влади" та "наслідок". Результат влади - це підпорядкованість обєкта. Для його досягнення можна використовувати будь-які різноманітні засоби: погроза застосування сили, фізичне примушування, переконання, маніпуляцію і т.д. В будь-якому випадку результат влади проявляється в якихось змінах в самому обєкті, в його свідомості та поведінці.

Наслідки же здійснення влади відносяться не тільки до обєкту; вони можуть впливати і на інших людей, і на тварин, і на предмети неживої природи, тобто наслідок значно ширше і різноманітніше, ніж поставлених … цілей (проведення важливих соціальних реформ, вихід із економічної кризи, підвищення благоустрою населення і т.д.).

Здібність досягнення бажаних цілей залежить від здібності спрямовувати зусилля людей діями згідно з наміром тобто влади над людьми. Інакше кажучи, влада зявляється необхідною умовою управління, його основою і рушійною силою. Субєкт одночасно повинен бути і субєктом влади. Але наявність влади не гарантує досягнення бажаного результату. На практиці нерідко буває так, що субєкт досягає підпорядкованості обєкта, але обєкт або не може зробити те, що від нього вимагають або наслідки його дій виявляються не тими, на які субєкт влади споконвічно розраховував. Виходить, підкорення обєкта звичайно не стає кінцевою ціллю субєкта влади; швидше воно виступає в якості метода (інструмента, засобу) реалізації будь-яких задач.

Із цього можна зробити важливий висновок: керівник може "багато" влади і бути гарним субєктом влади, тобто завжди здібним заставити своїх підлеглих зробити то, що він бажає, але поганим керівником (якщо, наприклад, він не передбачає наслідків здійснення своєї влади, або його влада використовується не безпосередній результат (підкорення). Існує взаємозвязок, також і різниця поміж такими поняттями як "влада" та "панування" (політичне). Панування політичне це один із засобів політичного управління, заснований безпосередньо і на безумовній покірності. Це виникає саме тоді, коли влада інституціалізується, перетворюється у стійке відношення, коли в організації встановлюються позиції, які дозволяють приймати рішення, наказувати, дозволяти та забороняти.

"Панування, - писав М. Вебер, - призначений шанс зустріти покірність певному наказу." Політичне панування не може обмежуватися тільки фактом реалізації влади, воно потребує віру та законність.

Панування нерозривно повязано з владою, є формою її організації в суспільстві. Політична влада, яка базується на насильстві, може виникнути і до встановлення панування. Проте у цьому випадку вона не може довго протриматися і виконувати свої функції у суспільстві. Панування - це політичний порядок, при якому одні керують, а інші підкоряються, хоча перші можуть знаходитися під демократичним контролем інших.

Отже, різні трактування феномена влади не взаємовиняток вони фіксують різні і цілком реальні аспекти влади. В сучасній політичній літературі нерідко виділяються три таких аспекти (або вимірювання).

По-перше, директивний аспект. Відповідно йому влада розуміється як панування, забезпечуючи виконання наказу, директиви. Тут влада розуміється як можливість здійснити свою волю шляхом введення в діло різних наявних засобів, ресурсів різного роду. Очевидно, що ця реальна і крайнє важлива характеристика влади.

По-друге, функціональний аспект, тобто поняття влади, як здібність та вміння практично реалізувати функцію суспільного управління. Функціональний аспект влади обумовлений тим. Що влада взагалі показує собою визначене відношення поміж тими чи іншими субєктами (окремими громадянами чи організаціями).

По-третє, комунікативний аспект влади, повязаний з тим фактором, що влада так чи іначе реалізується через відносини, через визначену мову, зрозумілий обидвам сторонам суспільного відношення влад.

Всі ці три аспекти цілком реальні хоч і не рівнозначні. Директивний аспект, тобто влада як засіб примушення до виконання волі наказуючого, як правило, вважається основоположним. Про це і розповідають поширені в політології дефініції влади:

"влада" означає будь-яку можливість проводити внутрі даних соціальних відношень власну волю навіть всупереч опору, незалежно від того, на чому така можливість основана". (Макс Вебер)

Влада - це і можливість карати тоді, коли той, кому наказують, повинен підкорятися. Кажучи про накази та покірність, ми маємо визначений тип діяння на поведінку інших осіб, відрізняючих від того, що звичайно називаються "впливом". (Ежи Вятр)

"Влада А над В є здібність А добитися того, щоби В зробив те, що він ніколи б не зробив без впливу А" (Роберт Даль)

Проте директивний аспект, як і функціональний та комунікативний виконує загальну регулюючу роль у відношеннях поміж різними, і навіть протилежними тенденціями у суспільному житті, допомагаючись реалізації одних тенденцій і блокуючи інші.

Основними елементами влади є субєкт, обєкт і ресурси. Влада в загально-соціологічному понятті припускає здібність окремого індивіда або групи людей за допомогою різних засобів та методів затверджувати у сфері соціальних відношень власну волю. Без власних відносин неможливе функціонування суспільства в цілому, а також його елементів, їх організація та взаємодія.

Політична влада є одна з відмін влади. На відміну від моральної, сімейної влади політична влада має не особисто - безпосередній, а суспільно - опосередкований характер. Для політичної влади має значення не стільки інтереси приватної особи, скільки загальні інтереси усіх груп та соціальних прошарків суспільства. Існує немало визначень поняття "політична влада" як у вітчизняній та і у зарубіжній літературі. У найбільш вузькому вигляді політичну владу можна відзначити як реальну здібність індивіда, групи людей до виявлення своєї волі у політиці на основі свідомого політичного інтересу. Політичною владою являються усякі основи на підкорення влади однієї групи по відношенню до іншої групи людей, якщо ця взаємодія має політичний характер. У основі політичної влади лежить нерівність політична, а також політичних статусів. Право приймати відповідальне політичне рішення людина одержує якраз завдяки своєму особистому статуту у ієрархічній структурі суспільства, коли стає членом уряду, депутатом парламенту, лідером партії і т.п. Політична нерівність створює передумови для управління суспільством. Адже для координації життя соціума необхідний своєрідний управлінський центр "мозговий штаб", а також переборення центробіжних сил, особистого та групового егоїзму. Ось чому історія суспільств - це історія не ліквідації політичної нерівності, а пошук і створювання ефективних засобів його організації.

Усяка державна влада є політичною, але не всяка політична - державною: в умовах первинно общинного устрою вже існувала (по крайній мірі, на останньому етапі його розвитку) політична влада, але держави не було. Важливішим признаком виникнення держави є наявність особої групи осіб, в руках яких зосереджена влада, тобто професійно зайнятих керуванням суспільства та використовуючих для цього соціальний апарат насильства (армію, поліцію, вязниці і т.д.).

Таким чином державна влада - це влада, яка здійснюється за допомогою відокремленого професійного апарата на визначеній території, на яку поширюється державний суверенітет у якої є можливість звернутися до засобів організованого і законодавчого інститутуйованого насильства. Державна влада рекомендує собою найвище, найбільш повне вираження політичної влади, є політичною владою в її найбільш розвинутому вигляді.

Відмінні признаки політичної влади.

Політична влада відрізняється від усіх інших форм суспільної влади слідуючими особливостями (ознаками):

а) загальністю, обовязковістю її рішень для всіх громадян, організації всякої влади. Політична влада може обмежити вплив могутніх корпорацій, засобів масової інформації та взагалі любих закладів навіть до самої ліквідації;

б) безособливістю. На відміну від приватної особистої влади, яка існує у невеликих групах, політична влада виступає від імені усього суспільства та звертається за допомогою права до усіх громадян;

в) монополією на фізичне насильство, як внутрішнє (право покарання), так і зовнішнє (право на війну). Політична влада означає, що панування, підкорення, насильство як специфічні засоби влади монополізовані та зосереджені у спеціально створених суспільством інститутах, органах і закладах, які у сукупності своїй складає державу. Право на силу підкорення по відношенню до можливих дій громадян вилучено у приватних осіб чи груп та передано державі, в обличчі якого насильство, панування і т.п. одержує законність;

г) різноманітністю ресурсів. Політична влада і особливо держава використовує не тільки підкорення, насильство, але й інші ресурси: економічні, соціальні, культурно-духовні.

Отже, політична влада - це публічне і монопольне право здійснювати волю, силу, панування у соціальному житті, тобто право визначених інститутів і закладів приймати рішення, обовязкове для всіх громадян, спираючись на специфічні засоби та апарат влади.

Будь яка влада відтворює визначену взаємодію, має як мінімум дві сторони. Одна - це пануюча в політології її прийнято позначати поняття "субєкт". Ним може бути інвалід, організація, держава і навіть світова спілка (наприклад, ООН). Субєкт є безпосереднім носієм влади. Друга сторона - обєкт, на який спрямовані власні відношення. Субєкт повинен володіти такими якостями, як бажання панувати, воля до влади, компетентність. Відомо, що не всі люди прагнуть до влади, а деякі навіть відхиляються від керівних посад, та повязаних з ними відповідальностей. Але багато й таких, для яких прагнення до влади повязане з можливістю одержання різних благ; високого прибутку, престижу, звязку, привілей і т.д. Але крім бажання і волі субєкт влади повинен бути компетентним, знати діло, за яке береться, становище і настрій підлеглих, краще інших бачити і находити вихід з любої складної ситуації керівної соціальної групи.

Субєкт визначає свою владу у наказах, розпорядженнях, командах, де наказується поведінка обєкта влади, називаються санкції, які тягнуть не виконання розпоряджень. Від наказу та його вимог залежить відношення до нього іншого важливого елемента влади - обєкта.

Як вже відмічалося влада припускає як мінімум двох партнерів здійснюючого владу (субєкта) і підкореного владі (обєкта). Без підкорення влада неможлива, і якщо не має такого підкорення, немає і влади. Субєкт може володіти бажанням, волею панування, усіма необхідними засобами підкорення, але все це повинно бути перенесено на обєкт влади. При цьому поняття "влада" неповинна впливати на відношення поміж субєктів, наділеним свідомістю - індивідом, групою і предметним світом, світом речей, тобто обєктами, нездібними втілити волю субєкта в дії, як і влада речей, почуття, дум над людиною. Якщо зустрічаються тлумачення влади як "сили речей", "влада грошей", "влада над природою" і т. п., то це не більш, ніж "метафора", живих речей, прийнятих у побуті, що позначає будь-який вид залежності.

Стабільність будь-якої соціальної групи та суспільства у цілому залежить від взаємовідносин субєкта та обєкта влади, від підтримки субєкта обєктом. Відношення обєкта до субєкта панування можуть бути у вигляді опору і заклику боротьби на знищення, але може підкореного йому.

Делись добром ;)