6. Законодавчий процес у Верховній Раді

Законодавство України включає багато законів і інших нормативних актів. Який шлях лежить від необхідності врегулювати певні суспільні відносини до нового закону? Адже однією з ознак закону є прийняття його за допомогою спеціальної процедури законодавчим органом держави. Познайомимося з тим, як відбувається процедура вироблення і прийняття законів - законодавчий процес. Законодавчий процес включає декілька етапів. Порядок прийняття законів України визначила Конституція.

Для роботи над новим законом потрібна законодавча ініціатива -- пропозиція прийняти його або внести зміни до діючого, що виходить від осіб чи установ, яким надано таке право. Право за конодавчої ініціативи мають Президент України, народині депута-ти, Кабінет Міністрів і Національний банк України. Це означає, що саме вони можуть офіційно запропонувати проект закону для розгляду Верховною Радою. Така пропозиція обовязково має бути розглянута. Звичайно, кожний громадянин може висловити свою думку щодо вдосконалення законодавства, прийняття нових законів, але його пропозиція не буде початком розгляду закону, законодавчого процесу.

Стадії законодавчого процесу:

Законодавча ініціатива

Розробка законопроекту

Обговорення законопроекту в Комітетах Верховної Ради

Розгляд законопроекту Верховною Радою на пленарому засіданні (два-три читання)

Прийняття закону

Підписання закону Головою Верховної Ради і передача його Президенту України

Розгляд і підписання закону Президентом України

Публікація закону

Закон набирає чинності

Внесення законодавчої ініціативи передбачає розробку відповідного законопроекту. Його може запропонувати сам ініціатор -- депутат, Президент, підготовку закону може бути доручено відповідній науковій установі, міністерству, спеціально створеній групі фахівців, нау-ковців тощо. Дуже важливо, щоб закони були ефективні і відповідали рівню розвитку держави і юридичної науки. Через те законопроекти, як правило, направляють на наукову експертизу -- юридичну, фінансово-економічну та ін. Іноді проводять наукові конференції, на яких обго-ворюють проекти майбутніх законів. Найважливіші законопроекти ви-носять на всенародне обговорення. Так, зокрема, сталося з проектом Закону про вибори народних депутатів, нової Конституції України.

Запропонований закон спочатку розглядають у комітетах Верхов-ної Ради, а потім -- на пленарному засіданні. Закони приймають вик-лючно на пленарному засіданні Верховної Ради більшістю від конституційної кількості депутатів. Після прийняття рішення Голо-ва Верховної Ради підписує закон і направляє його Президенту Укра-їни, який протягом 15 днів має розглянути закон. У разі згоди він підпи-сує його і передає для опублікування. Якщо Президент не погод-жується з прийнятим законом, він має право протягом 15 днів повернути його до Верховної Ради зі своїми зауваженнями для по-вторного розгляду. Верховна Рада має розглянути зауваження Прези-дента і або погодитися з ними, змінивши закон, або спробувати подо-лати незгоду («вето») Президента. Для цього потрібно, щоб за закон під час повторного розгляду проголосувало не менше ніж дві третини конституційної кількості депутатів. У цьому разі Президент зобовяза-ний незалежно від своєї думки підписати закон. Лише після цього за-кон публікують в пресі і він набирає чинності.

Кожний закон лише тоді виконуватиме свою функцію, діятиме, ко-ли про нього знатимуть ті, кого він стосується. Тому законотворчий процес передбачає обовязкову публікацію нормативних актів загаль-ного характеру, насамперед законів. Саме після публікації закон набирає чинності, починає діяти.

Взаємодія Верховної Ради і Президента під час прийняття законів

Список використаної літератури:

Конституція України: Прийнята на пятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - Київ, Преса України, 1997

Наровлянський О.Д. Основи правознавства. Київ, Каннон, 1998

Коляда І.А., Лозовий Я.П. Основи правознавства. Київ, Магістр - S, 1997

Котюк В.О. Основи держави і права: Навчальний посібник. - Київ, Вентурі, 1995