logo search
politologiya_ucheb

Політично активна частина населення

Еліта

Політична еліта існує у будь-якому суспільстві, незалежно від соціального устрою, політичного режиму, державного правління й історичного відтинку часу. Ці фактори можуть призвести лише до зміни способу формування еліти, її якісного і кількісного складу, системи її взаємозв’язку із суспільством, тобто того, що стосується технологічного боку функціонування еліти. В той самий час її панівне щодо мас становище у своїй основі незмінне. Так, наприклад, у ході історії змінювались вожді племен, монархи, бояри і дворяни, народні комісари й партійні секретарі, міністри й президенти, але стосунки панування і підпорядкування між ними і простим людом залишалися завжди.

Політична еліта – це політично панівна група, яка посідає керівні позиції у владних структурах і бере безпосередню участь у виробленні, прийнятті й реалізації найважливіших рішень, пов’язаних з використанням влади.

Еліти формують цілі і перспективи розвитку суспільства, приймають стратегічно важливі рішення і використовують ресурси державної влади для їхньої реалізації.

Політична еліта має свої характерні риси:

У кожній країні взаємодія політичної еліти з іншою частиною суспільства має свої особливості, що змінюються залежно від ряду факторів і, в першу чергу, під впливом пережитого моменту. У той самий час можна констатувати, що у взаємодії еліти з суспільством у різних країнах спостерігаються і схожі риси. Так, під час переходу від тоталітарного суспільства до демократичного (Німеччина, Італія, Іспанія) відбулося повне змішування демократичних політичних еліт, що символізувало розрив зі старою системою, розрив з тоталітаризмом, розрив з фашистською ідеологією. Все це дозволило в післявоєнний період створити в цих країнах стабільні й ефективні демократичні суспільства.

Політична еліта виконує ряд найважливіших функцій:

  1. Стратегічна – визначає політичну програму дій шляхом генерування нових ідей, що відбивають інтереси всього суспільства, окремих класів і прошарків.

  2. Комунікативна – передбачає ефективне представлення, вираження й відображення у політичних програмах інтересів і потреб різних соціальних прошарків населення і реалізацію їх у практичних діях.

  3. Організаторська – здійснює на практиці вироблений курс, втілює політичних рішень у життя.

  4. Інтеграційна – укріплює стабільність і єдность суспільства, сталість його політичної й економічної систем, запобігає конфліктним ситуаціям або розв’язує їх.