Додаткова література

Політику можна визначити лаконічно як процес, в ході якого група людей, чиї погляди або інтересина початковій стадії різняться, приймає колективне рішення стосовно згуртування групи загалом, що запроваджується як спільна лінія поведінки. Це визначення включає кілька складових, які потребують окремого дослідження для осягнення всієї складності ідеї політики. 1. Політика передбачає наявність різноманітних точок зору – якщо не стосовно кінцевої мети, то принаймні стосовно найкращого способу її досягнення. Там, де люди добровільно погоджуються щодо напрямку діяльності або, що важливіше, де вони здатні дійти згоди в ході вільного обговорення, ніяка політика не потрібна. Цей ідеал неполітичного консенсусу здатні втілювати в життя гурти друзів або товариства науковців; так діяли – в літературі – гранично раціональні гуїнгми в романі Свіфта «Мандри Гуллівера». Політика починається тоді, коли подібна одностайність спонтанно зродитися не в змозі, але конкретній групі людей вкрай необхідно діяти.

 Це 1. цілеспрямована діяльність у галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, державами й народами, пов'язана із боротьбою за здобуття або утримання державної влади, як знаряддя регулювання і формування цих стосунків; 

2. визначена частина, програма або напрямок такої діяльності; гол. суб'єктом є держава. 

ПОЛІТИЧНА ТЕОРІЯ

Постійними стали роздуми про природу і призначення державного устрою, що показово включає в себе і розуміння існуючих політичних інститутів, і бачення того, яким чином їх потрібно змінювати (і чи взагалі потрібно це робити). Цей вид ідеологічної діяльності існує від тої пори, як люди вперше усвідомили, що форми їхнього державного устрою і суспільних інститутів не є окресленими в усіх аспектах на основі усталеної традиції, а є відкритими для змін. Однак лише нещодавно ці критичні поривання вийшли на рівень «політичної теорії» і стали науковою дисципліною. Ті, хто займався цим раніше, вважали себе філософами або ж науковцями; нині політичну теорію часто відмежовують і від політичної філософії, з одного боку, і від політології – з іншого. Це розмежування бере свій початок від загальних зрушень у світогляді, що відбувалися паралельно з розвитком сучасної науки.