Глава 18 світові ідейно-політичні доктрини

Політика як практична діяльність зі здобуття, використання та утримання влади завжди має ідеологічне обґрунтування, тобто здійснюється під впливом певної сукупності поглядів та ідей, що виражають інтереси тих чи інших соціальних спільностей людей, передусім суспільних класів. Особливо наочно зв'язок політики з ідеологією простежується з переходом від феодалізму до капіталізму; він проявляється в діяльності політичних партій, які за своєю природою є не тількиносіями влади, а й ідеологічними спільностями. За феодалізму, коли пануючою формою державного правління була абсолютна монархія і не існувало політичних партій у сучасному їх розумінні, політика не диференціювалась на різні типи за ідеологічною ознакою. З появою політичних партій, які виражають інтереси соціальних спільностей, виникають різні типи ідеологічного обґрунтування політики. Певні ідеїі погляди партій та інших політичних силщодо керівництва та управління суспільством, здійснення влади стають ідейно-політичними доктринами (від лат. doctrina — івчення) і реалізуються в державній політиці, івизначаючи той чи інший її тип. Відмінності між різними типами ідеологічного обґрунтування політики й самої політики стосуються організації економічноїта інших сфер суспільного життя, місця і ролі держави в суспільстві, взаємодії іособи, суспільства й держави, шляхів та ізасобів суспільних перетворень і досягнення політичних цілей тощо. Відповідно до таких відмінностей можна виокремити чоти­ри основних ідейно-політичних доктрини: лібералізм, консерватизм, комунізм і со­ціал-демократизм. Виникли вони не одно­часно і чітко орієнтовані на обґрунтування інтересів певних суспільних класів.