2.4. Розвиток політичної думки в Україні

У другій половині ХІХ ст. в Україні формується національно орієнтоване просвітництво – Капніст, Козельський, Лодій, Лукашевич, Репнін-Волконський, Тимковський. Його ідеї – суспільний договір, рівність та свобода для усіх, критика кріпацтва та самодержавства. У 1846 р. з’явилося Кирило-Мефодіївське товариство: М.Костомаров, П.Куліш, Т.Шевченко. Основні ідеї: соціальний месіанізм, панславізм, федералізм, егалітаризм, націоналізм, проголошення української демократичної республіки у складі федерації слов’янських народів.

З кінця ХІХ ст. в Україні розвиваються лібералізм (Туган-Барановський, Вернадський) та націонал-демократія (основні ідеї: першість інтересів нації та держави, демократії та республіки, визнання національної ідеї та психології основою життя нації).

Націонал-демократичні, соціалістичні погляди проповідував М.Драгоманов, який хотів розв’язати національні проблеми України шляхом реорганізації Росії та Австро-Угорщини, наданням конституційних прав громадянам та розвитком національної культури. Продовжувачами його ідей були: І.Франко, С.Петлюра, М.Грушевський. М.Грушевський обґрунтував можливість федеративного або конфедеративного об’єднання з Литвою та Білорусією, або перетворення Росії шляхом децентралізації, що дасть можливість Україні розвити свою культуру.

Революція 1917 р. в Росії вплинула на напрями політичної думки в Україні, основним змістом якої стало створення незалежної держави. Але з перемогою більшовиків в УРСР політична думка обмежилася марксизмом-ленінізмом, змістом якого було переборення соціальних антагонізмів та будування соціалістичного суспільства. Український націонал-комунізм виник під час проведення політики українізації. М.Хвильовий вважав, що Україна може стати соціалістичною та незалежною, досягти європейського рівня.

Інтегральний націоналізм пройшов три стадії: 1) ранню, пов’язану з ідеями М.Міхновського, який проголосив лозунг “Україна – для українців”; 2) саме інтегральну – Д.Донцов, С.Бандера, Я.Стецько. Донцов вірив в націю, як незалежну цінність, закликав відмовитися від загальноприйнятої моральності та раціонального світосприймання, прикладати волю до життя, влади, експансії; імперіалізм хотів зробити основою державної політики; 3) сучасну, яка не має чітких ідеологічних форм.

Після 1991 р. в науці осмислюється незалежне положення України, розробляються шляхи переходу до демократії, громадянського суспільства, побудови правової держави.