3. Партійна система і партогенез в Україні
Партійна система – це сукупність правлячих, опозиційних й наявних політичних партій у державі, які тісно пов’язані між собою й беруть активну участь у здійсненні державної влади. Найчастіше під партійною системою розуміють: нормативне право партії на формування власної системи управління; сукупність політичних сил, які представленні у парламенті й тих, які прагнуть увійти до законодавчої гілки влади; сукупність політичних партій, що існують у країні незалежно від форм діяльності та ступеня інституціоналізації.
Найбільш поширена типологія партійних систем – так звана кількісна, яка розроблена М. Дюверже й орієнтується на чисельну кількість політичних партій, що беруть участь у політичному процесі чи здійснюють владу. За цією типологією виділяються:
Однопартійна система – де при владі знаходиться лише одна партія (наприклад, КПРС у СРСР, Комуністична партія в Китаї та в Кубі, Трудова партія Північної Кореї);
Двопартійна – наявність правлячої та опозиційної (не правлячої) політичної сили (США, Великобританія);
Багатопартійна – коли при владі знаходиться партійна коаліція двох й більше політичних партій (Німеччина, Польща, Швеція);
«Система двох з половиною партій» - проміжний варіант урівноваження політичних сил, що передбачає надання урядових прав опозиційній політичній партії.
В політології також існує якісна типологія партійних систем Дж. Сарторі, яка ґрунтується наявності чітких критеріїв класифікації:
Однопартійна політична система, ознаками якої є: існування тільки однієї легальної партії й заборона інших; зрощення партійних функціонерів з державним апаратом (СРСР, Куба).
Система з партією-гегемоном характеризується пріоритетним становищем однієї партії при відсутності реальної партійної конкуренції. Усі інші партії мають організаційну автономію, але визнають керівну роль правлячої партії (Мексика).
Партійна система з домінуючою партією передбачає існування кількох партій, одна з яких упродовж тривалого часу перемагає на виборах й одноосібно формує уряд (Японія, Індія).
Найпоширенішою є партійна система поміркованого плюралізму, яка характеризується існуванням трьох-п’яти партій, жодна з яких не переважає і не може самостійно утворити коаліцію, а тому партії змушені йти на досягнення компромісу щодо формування уряду згідно з кількістю виборних мандатів (Бельгія, ФРН).
Поширеною є партійна система крайнього плюралізму, яка передбачає боротьбу за владу між шістьма і більше партіями. За наявності великої кількості невеликих партій, вони переважно утворюють блоки або коаліції (Нідерланди, Фінляндія). Підвидом цієї системи є так звана авторитарна псевдопартійність – існування значної кількості політичних партій, що ведуть активно боротьбу, але при владі залишається переважно військове чи олігархічне угрупування.
Атомізована партійна система характеризується наявністю багатьох маловпливових і нечисельних партій (Малайзія, Україна).
Процес становлення політичних партій й партійної системи України бере початок з другої половини 80-х рр. у СРСР. Виникненню широкого спектру нових найрізноманітніших суспільно-політичних рухів та організацій сприяв курс «Перебудови» М. Горбачова та поява гласності. У березні 1991 р. почалася реєстрація політичних партій у СРСР. Нині правовий статус політичних партій регулює Закон України «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 р., який неодноразово доповнювався у 2005 та 2010 роках. Політичні партії України мають право: вільно провадити свою діяльність у межах передбачених законодавством; брати участь у виборах усіх видів; використовувати державні засоби масової інформації, а також засновувати власні мас-медіа; підтримувати міжнародні зв’язки з політичними партіями інших держав; ідейно, організаційно та матеріально підтримувати молодіжні, жіночі та інші об’єднання громадян. У Конституції України (ст.36) також зазначається, що громадяни України мають право на свободу об’єднання в політичні партії та громадянські організації для захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Політичним партіям гарантується свобода опозиційної діяльності, зокрема: можливість викладати публічно і обстоювати свою позицію з питань державного й суспільного життя; брати участь в обговоренні та оприлюднювати й обґрунтовувати критичну оцінку дій і рішень органів влади; вносити до органів державної влади України та органів самоврядування пропозиції.
З огляду на трансформацію партійної системи України і базуючись на типології, розробленій Дж. Сарторі, партійну систему України можна кваліфікувати як атомізовану, що відзначається організаційною слабістю партій, аморфністю їхніх програм, нестабільністю і неефективністю. Атомізована партійна система притаманна перехідним суспільствам і характеризується наявністю надмірної кількості нечисленних і маловпливових політичних партій, присутністю серед них позасистемних, формуванням уряду на непартійній основі.
Виходячи з теорії партійних систем, атомізована система не буває стабільною, не зберігається тривалий час, а трансформується в більш стабільні системи. Прогресивним варіантом такої трансформації є еволюція атомізованої партійної системи до однієї з демократичних, плюралістичних систем. Регресивним же варіантом є скочування атомізованої системи до рівня однопартійної чи гегемоністської системи. Деякі дослідники української багатопартійності доказують, що сьогодні є підстави стверджувати, - стабілізація партійної системи пішла прогресивним шляхом трансформації атомізованої системи в систему поляризованого плюралізму. Існуюча сьогодні партійна система навіть більш близька до останнього. Однак, ця система може лишатись нестабільною і малоефективною. З огляду на сучасну політичну ситуацію в Україні, інтересам подальшого демократичного розвитку українського суспільства найбільше відповідала б партійна система обмеженого плюралізму, що характеризується відносно невеликою кількістю політичних партій.
Додаткова література:
Політика.УА: http://politica-ua.com/
Ура-ІНФОРМ: http://ura-inform.com/uk/
Дзеркало тижня: http://zn.ua/
Тестові завдання до теми «Групи інтересів і політичні партії»
- Вступ до
- Тема 1. Політика як соціальне явище. Політологія як наука 4
- 2. Політологія як наука і навчальний предмет
- Додаткова література
- Тема 2. Становлення і розвиток політичної думки в історії людської цивілізації
- 1. Зародження політичних вчень в епохи Стародавнього світу і Середніх віків
- 2. Розвиток політичних вчень в епоху Нового часу
- 3. Розвиток політичної думки в період Сучасності
- Додаткова література
- 1. Хто з давньо-грецьких філософів вчив, що мета держави — загальне благо її громадян
- 2. Політична соціалізація особистості
- 3. Участь особистості у політичному житті
- Глосарій з теми «Індивід (особистість) як суб'єкт і об'єкт політики»
- Тести до теми «Індивід (особистість) як суб'єкт і об'єкт політики»
- 2. Політичний лідер: сутність, основні ознаки і типологія
- 3. Політична еліта та її взаємодія з суспільством.
- Тема 5. Соціальна стратифікація і політика
- 1. Теорії соціальної стратифікації
- 2. Соціальні процеси в Україні та вплив соціальної стратифікації на політичне життя
- Основні висновки
- Додаткова література по темі
- 1. У марксистській теорії соціальної революції центральним є питання:
- 2. Яка тенденція зміни профілю стратифікації в сучасних розвиненихсуспільствах:
- 3. Нижче приведені думки. Деякі з них правильні, а інші неправильні. Вам належить знатися на цьому і відмітити лише правильні.
- Тема 6. Етнонаціональні процеси в політичному житті суспільства
- 2. Етнополітичні конфлікти в сучасному світі
- 3. Генеза етнонаціональних спільнот в Україні. Українська діаспора як об'єкт етнополітичного дослідження.
- 1.Уперше в науковий обіг термін «етнополітика» ввів:
- 2. Держава як головний елемент політичної системи
- 3.Типи політичних систем
- 4. Політична система України
- Тема 8. Групи інтересів і політичні партії
- 1. Групи тиску і громадсько-політичні рухи
- 2. Походження і сутність політичних партій
- 3. Партійна система і партогенез в Україні
- 1. Як за типологією Дж. Сарторі можна охарактеризувати партійну систему України:
- 2. Структура відносин влади
- 3. Легітимність політичної влади
- Тема 10. Громадянське суспільство і правова держава
- 1. Поняття і сутність громадянського суспільства
- 2. Правова держава та ії принципи
- 3. Природні і невід'ємні права людини
- 1. Ознакою громадянського суспільства є:
- 2. Основною ознакою правової держави є:
- 3. Природні і невід'ємні права людини:
- Тема 11. Сутність і функціонування політичних режимів
- 3. Сутність і різновиди авторитаризму
- 4. Демократичний режим, характерні риси й особливості
- 1. Автором термина «тоталитаризм» является:
- 2. Теоретичні моделі демократії
- Рівність усіх громадян у використанні прав,
- Плюралістична модель демократії
- Модель демократичної участі (к. Пейтман, н.Боббіо, к.Макферсон)
- 3. Основні ознаки демократії
- Майновий ценз для тих, які обираються– Наприклад, у Канаді в Сенат може входити особа, яка володіє нерухомою власністю у Великобританії.
- Ценз за расовою приналежністю– у сша аж до 70-х рр. Хх ст.. Не мали права голосувати на виборах афроамериканці.
- Освітній ценз для тих, які обираються- у багатьох країнах для тих, хто балотується на різні посади, потрібне знання національної мови. Наприклад, в Україні (ст.103 Конституції України).
- 1. Хто запропонував концепцію народного суверенітету:
- 2. Особливості модернізаційного процесу в Україні
- Тема 14. Конфлікти в суспільстві
- 1.1. Закономірність виникнення і функції конфліктів
- 2. Етапи і типологія конфліктів й методи їх вирішення та регулювання
- 3. Особливості конфліктів в Україні
- 1.Хто є автором «позитивної теорії конфліктів»:
- 2.Який різновид конфліктів майже ніколи не підлягає вирішенню:
- 3.Що за к. Марксом є фундаментальним чинником конфлікту:
- Тема 15. Світова політична система на сучасному етапі
- 1.Яка категорія виступає центральною в аналізі міжнародних відносин:
- 16.2 Типи, види та функції політичної культури
- Патріархальна
- Підданська
- Активістська
- Закриті
- 3. Політична культура сучасної України
- Тема 17. Політичні процеси. Сутність й особливість політичного розвитку суспільства.
- 1. Сутність і типи політичних процесів сучасності.
- 2. Політичний розвиток і політичні зміни як різновиди суспільних процесів.
- 3. Процеси системної трансформації в українському суспільстві.
- Тестові завдання