73. Марксистська філософія у хх ст. Франкфуртська школа

Марксистська філософія у світі розвивалася у двох основних напрямках. Перший - гуманістична антропологія, представники якої (Е. Пачі, К. Косик, А. Шафф, Е. Блох, югославські філософи, які об'єдналися навколо журналу "Праксис"), ґрунтуючись на ранніх роботах К. Маркса, розробляли проблеми життєдіяльності людини, відчуження, гуманістичного змісту історії. Другий - соціальна філософія, у рамках якої розроблялися, зокрема, проблеми активності суб'єкта в історії. Наприклад, Антоніо Грамші (засновник і керівник комуністичної партії Італії) критикував фаталістичну концепцію історичної необхідності, яка перекладає відповідальність із людей на плечі безликого історичного закону. Історію Грамші розглядає як поле альтернатив і діяльність людини в цьому полі досить значима, тому що вони своєю енергією і активністю сприяє здійсненню одних можливостей і нездійсненню інших. Марксизм вплинув на концепції Франкфуртської школи, на екзистенціалізм і неофрейдізм XX століття. Франкфуртську школу називають критичною через те, що ідея стосувалася критики капіталістичного і соціалістичного суспільства в умовах радянської системи, її теорій, що лежали в основі апологетики.В основі марксизму лежала леніно – сталінська теорія, тобто така собі марксистська модель. Вона стала предметом особливої уваги представників Франкфуртської школи. Школа займалася такими основними проблемами та тематикою: 1) проводила соціологічний аналіз капіталізму та підприємств крізь призму проблеми відчуження; 2) критикувала сучасне суспільство за антигуманність та анти особистісний характер; 3) розробляла концепцію авторитарної особи та спробувала за допомогою соціальних досліджень довести дійсність, яка відповідає самій соціальній реальності.