11.3.2 Опосередковане політичне представництво інтересів

До найважливіших форм опосередко­ваної взаємодії груп інтересів з держа­вою належить їх вплив на неї через ви­борчі системи й політичні партії. Групи

Інтересів прагнуть до налагодження зв'язків з політичними партіями, підтримують їх на виборах, щоб через них впливати на державу. Вони створюють спеціальні структури, які примикають до партій. Декотрі з найбільш масових груп інтересів створили власні політичні партії для обрання своїх представників до центральних і місцевих органів влади. Скажімо, в низці європейських країн активно діють так звані партії зелених, створені впливовими екологічними організаціями й рухами.

Буржуазні партії — ліберальні, консервативні та інші — виступають центрами політичного тяжіння підприємницьких об'єднань, а робітничі — соціал-демократичні, соціалістичні, комуністичні — налагоджують тісні зв'язки з профспілками. Форми й методи співробітництва у них різні. Зв'язки під­приємців та близьких до них партій здійснювались і здійснюються понині в основному у формі фінансової під­тримки партій та окремих кандидатів, виділення коштів на Проведення виборчих кампаній. Це відкриває прямий шлях до використання підприємницькими колами працівників державного апарату, навіть політиків найвищого рівня у власних, вузькогрупових інтересах. Тому в деяких країнах фінансування бізнесом політичних партій та їх виборчих кампаній заборонене законом. Так, у США «пожертвування» на користь партій від окремих фірм та організацій з початку 70-х років заборонені законом. Проте підприємницькі кола знаходять для фінансування партій різні обхідні шляхи і способи, нерідко справа доходить до відверто кримінальних дій.

Дещо по-іншому склались і здійснюються зв'язки з полі­тичними партіями профспілок. В ряді випадків справа тут не обмежувалась фінансовою підтримкою відповідних партій. В таких країнах, як Австралія, Великобританія, Швеція проф­спілки брали активну участь у створенні соціал-демократичних партій, значна частина профспілкових організацій увійшла до них як колективні члени (наприклад, профцентр Британський конгрес тред-юніонів є колективним членом Лейбористської партії Великобританії).

Відповідно в межах парламентських фракцій соціал-демократичних партій функціонували впливові профспілкові групи, які істотно впливали на законотворчий процес, особливо в період перебування цих партій при владі. Проте в останні роки у зв'язку з деяким заниженням ролі проф­спілок та поправінням соціал-демократичних партій їхні стосунки зазнали істотних змін. У країнах з системою колек­тивного членства відбувається або її модифікація, або повна відмова від неї. Так, Лейбористська партія Великобританії тепер значно обмежує вплив профспілок на вироблення партійної політики, вибори керівництва партії та висунення кандидатів до парламенту. Соціал-демократична робітнича партія Швеції взагалі відмовилась від колективного членства у ній профспілок, хоча продовжує активно співробітничати з ними.

У цілому залежність соціал-демократичних партій від профспілок, хоча й не така жорстка, як раніше, зберігається. Залежність ця є не тільки фінансовою, а й політичною, оскільки члени профспілок, як і раніше, складають значну частину електорату соціал-демократії.

Таким чином, взаємодія громадянського суспільства з державою здійснюється як через політичні партії, так і через багатоманітні групи інтересів. Процес прийняття державних рішень вимагає постійної та оперативної взаємодії влади з І йми, чиї інтереси ці рішення зачіпають і хто володіє найціннішою інформацією і знаннями. В країнах Заходу склались різні форми політичного представництва груп інтересів, їх взаємодії з державою. Основною опосередкова­ною формою цієї взаємодії є кооперація груп інтересів з політичними партіями, їхня підтримка партій через виборчі системи. Водночас у міру розширення державного втручання в різні сфери суспільного життя, передусім в економіку й соціальні відносини, виникла і розвивається розгалужена система прямих, не опосередкованих політичними партіями і виборами, зв'язків між групами інтересів та органами державної влади. До цієї системи належать лобізм, консуль­тативні ради й комітети при органах державної влади, а також інші форми прямої взаємодії груп інтересів з державою.

Результатом такої взаємодії стало створення особливої системи представництва, яке дістало назву функціонального. Протягом кількох десятиліть це представництво виступає органічною складовою структури політичного управління країн Заходу й відіграє надзвичайно важливу роль у механізмі взаємодії громадянського суспільства й держави.