2.1 Види виборчих систем

Виборче право в обєктивному сенсі -- інститут конституційного права України, що регулює відносини, повязані з формуванням представницьких органів державної влади і місцевого самоврядування.

Виборче право в субєктивному сенсі -- право громадянина України обирати і бути обраним до органів державної влади і місцевого самоврядування.

В У країні існують такі види виборів:

ь вибори народних депутатів України;

ь вибори Президента України;

ь вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

ь вибори депутатів місцевих рад;

ь вибори сільських, селищних і міських голів.

Виборча система -- це спосіб розподілу депутатських мандатів залежно від результатів голосування; це сукупність встановлених законом правил, принципів і критеріїв, за допомогою яких визначаються результати виборів представницьких органів. Вибір тієї чи іншої виборчої системи залежить від особливостей країни та стану розвитку політичної системи. Розрізняються мажоритарні, пропорційні та змішані системи:

· мажоритарна система. Відповідно до цієї системи, створюються територіальні виборчі округи, у кожному з яких усі мандати одержує той (кандидат, партійний список), хто зібрав найбільшу кількість голосів виборців. Зазвичай застосування мажоритарної системи кваліфікованої й абсолютної більшості відразу не дає результату, тому проводиться другий тур голосування, у якому беруть участь двоє кандидатів (партійних списків), що набрали найбільшу кількість голосів. Для перемоги в другому турі голосування достатньо відносної більшості голосів. [7, c.178; с. 180] Мажоритарна виборча система -- це голосування за кандидата по виборчому округу і визнання його обраним на основі одержаної ним більшості голосів виборців. За цією системою відбуваються парламентські вибори у 76 країнах світу (Велика Британія, Франція, США, країни Латинської Америки, Африки, Тихоокеанського басейну). Ця система є традиційною і найбільш прийнятною для країн з так званою двопартійною системою, тобто за наявності двох сильних політичних партій. Існують мажоритарні системи абсолютної та відносної більшості. За першою перемогу на виборах здобуває кандидат, який набрав 50% голосів плюс один голос. Під час виборів за мажоритарною системою відносної більшості членом парламенту стає депутат, який одержує більше голосів, ніж уся його суперники, навіть якщо це менше 50% голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. [15]

· пропорційна система. При використанні пропорційної виборчої системи депутатські місця розподіляються пропорційно зібраним голосам виборців. У країні утворюється або єдиний загальнодержавний багатомандатний округ, або кілька багатомандатних округів. Політичні партії чи їхні блоки формують списки кандидатів у депутати. Виборці голосують не за конкретного кандидата, а за партійний список. Депутатські мандати розподіляються пропорційно числу поданих за партійним списком голосів. При чому, як правило, партії, що набрали менше законодавчо встановленого відсотка голосів, до розподілу мандатів не допускаються. [7, c.180] Нині вибори за пропорційною системою відбуваються у 48 країнах світу, в тому числі у 24 європейських (Іспанія, Португалія, Австрія, Швеція, Фінляндія, Норвегія, Бельгія). Ця виборча система застосовується, як правило, в тих країнах, де є кілька впливових партій, але жодна з них історично не має стабільної більшості в парламенті. Існує кілька різновидів застосування пропорційної виборчої системи: голосування за звичайним списком кандидатів і жорсткий список (звичайний список кандидатів -- це розташування прізвищ кандидатів у списку в алфавітному порядку; жорсткий -- це розташування прізвищ кандидатів у списку в пріоритетному порядку). [15]

· змішана (мажоритарно-пропорційна)-- виборча система, яка покликана помякшити недоліки мажоритарної та пропорційної систем, використовуючи при цьому їхні переваги. [7, c.180] Змішана виборча система є комбінацією, поєднанням мажоритарної і пропорційної виборчих систем. В Європі змішана виборча система застосовується в Німеччині, Італії, Угорщині, Польщі, а в останні роки -- у Литві, Грузії, Росії. Змішані виборчі системи застосовуються в тих країнах, де йде пошук і становлення виборчих систем або існує необхідність досягнення компромісу між принципом представництва у парламенті різних політичних сил та стабільністю сформованого ними уряду. Найпростішим варіантом змішування є лінійне змішування: одна частина парламенту обирається за мажоритарним, інша -- за пропорційним принципом (Німеччина, Литва, Грузія, Словенія). Іншим різновидом змішаної системи є структурне змішування: одна палата парламенту обирається за мажоритарною системою, а інша -- за пропорційною. Ці різновиди виборчих систем застосовуються в Австралії, Італії, Польщі. [15]

Слід зазначити, що як мажоритарна, так і пропорційна виборчі системи мають певні недоліки. Так, мажоритарна система - досить результативна і проста у застосуванні, але вона сприяє неадекватному відображенню у складі представницького органу політичного спектра суспільства та призводить до втрати великої кількості голосів, а це має наслідком послаблення представництва в парламенті чи іншому виборному органі.

Пропорційна система теж має істотні недоліки: по-перше, вона передбачає неперсоніфіковані вибори - виборчі списки партій формуються партійним керівництвом келійно і виборці фактично голосують за кандидатів, про яких їм нічого невідомо; по-друге, пропорційна система вимагає сталої багатопартійності, яка характеризувалася би досить чіткою поляризацією політичних сил, що дозволяє після виборів сформувати стабільну парламентську більшість. [9]

Відповідно до Закону України Про вибори народних депутатів України, прийнятого Верховною Радою України 17 листопада 2011 року, вибори до Верховної Ради України повинні відбутися восени 2012 року.

Згідно із законом, який набуде чинності після підпису президента Віктора Януковича, парламентські вибори проводитимуть за змішаною системою. [12] Таким чином половину мандатів - 225 народних депутатів, - як і в попередніх парламентських виборах, буде обрано за пропорційною системою і буде розподілено між партіями пропорційно до кількості отриманих голосів, тоді як решта 225 депутатів буде обрано за мажоритарною системою в одномандатних виборчих округах. [16]

Це вже четверта зміна виборчого законодавства в історії незалежності. Як показує практика, виборча система в Україні змінюється кожні 6-7 років. [14]

Прохідний барєр депутати підняли з нинішніх 3% до 5%. Крім того, до участі в парламентських виборах не допускатимуть блоки.

Закон, розроблений спеціальної комісією Верховної Ради, підтримали 366 депутатів.

"За" проголосували 187 депутатів від фракції правлячої Партії регіонів, 62 - від "БЮТ-Батьківщини", 36 - НУ-НС, 24 - КПУ, "Реформи заради майбутнього" - 19, Народна партія - 20, позафракційні - 18.

Відповідно до ухваленого парламентом закону, висувати кандидатів у депутати мають партії та громадяни шляхом самовисування. Передвиборча кампанія має триватиме 90 днів, а самі вибори, відповідно до документу, проходять в останню неділю жовтня 5-го року повноважень Верховної Ради.

Крім того, у виборчих списках більше не буде рядка "Проти всіх".

Навколо законопроекту про вибори депутатів, в кінці осені минулого року, точилися запеклі дискусії, на розгляд парламенту були подані одразу кілька проектів. При чому різниця між провладним та опозиційними проектами була докорінна: опозиція наполягала на збереженні пропорційної системи, більшість же прагнула запровадити змішану.

Крім того, два опозиційні законопроекти пропонували запровадити пропорційну виборчу систему з відкритими списками. Про необхідність такого нововведення не раз заявляла переважна більшість українських політиків, це радили і фахівці Венеціанської комісії.

Директор і секретар Венеціанської комісії Томас Маркерт наприкінці жовтня заявив, що хоча змішана мажоритарно-пропорційна система діє у низці країн Європи, однак в Україні є негативний досвід її застосування у попередні роки.

Верховна Рада нинішнього скликання була обрана за пропорційною системою, тобто - за партійними списками, з прохідним барєром у 3%. [12]