Розділ І. Поняття політичної культури

Політична культура - це сукупність засобів, каналів, моделей поведінки, через які здійснюється входження людини в політику та його діяльність в ній.

Політична культура втілює комплекс специфічних для політики засобів регуляції детермінації діяльності. Політична культура служить каналом взаємодії особи і політичної влади. її основне призначення полягає в здійсненні не відчуження, а приєднання людей до політичної системи і політичної діяльності.

Політична культура є сукупністю позицій, цінностей і кодексу поведінки, що стосується взаємних відносин між владою і громадянами. Отже, до політичної культури можна віднести:

ь знання політики, фактів, зацікавленість ними;

ь оцінку політичних явищ, оцінні думки, що стосуються того, як повинна здійснюватися влада;

ь емоційну сторони політичних позицій, наприклад, любов до батьківщини, ненависть до ворогів;

ь визнання в даному суспільстві зразків політичної поведінки, які визначають, якомога і слід поступати.

Структурно політична культура є єдністю:

1. політичних знань;

2. політичної свідомості, політичних переконань і цінностей;

3. політичних дій.

Політична культура - це складова частина духовної культури суспільства, вона нерозривний повязана з її іншими формами. Так, політична культура органічно повязана з правовою культурою, моральністю, ідеологією. Політичну ідеологію можна розглядати як ядро політичної культури, оскільки саме ідеологія визначає зміст і обєм права, вибір етичних норм і принципів в політичній теорії і практиці.

В процесі розвитку політичної культури сформувалися і розвиваються її функції. Вони є тими напрямками, по яких політична культура входить в життя і побут людей. Саме за допомогою функцій вона стає реально відчутною, зрозумілою, а, отже, практично значущої і досяжної.

Політична культура виконує наступні основні функції:

ь пізнавальну (засвоєння громадянами необхідних суспільно-політичних знань і формування у них компетентних політичних поглядів і переконань);

ь нормативно-ціннісну (задає індивідам, групам, суспільству в цілому певні норми, стандарти, цінності, установки політичного мислення і поведінки; фіксує ієрархію політичних цінностей);

ь виховну (формує у громадян політичну свідомість і навики політичної діяльності, адекватні даній політичній системі);

ь мобілізаційну (організовує громадян на рішення певних політичних і соціальних задач);

ь інтеграційну (формує широку і стійку соціальну базу даного політичного устрою, обєднує підтримуючі політичні сили);

ь комунікативну (передає що склалася в суспільстві політичну культуру через ЗМІ новим поколінням);

ь регулятивну (забезпечує ефективний вплив громадян на політичний процес).