Вступ

Влада є явищем, що пронизує людське суспільство і зачіпає усі сторони людського життя. В ході розвитку людства влада стала невідємною частиною людських відносин. На тлі історичного процесу, влада, як соціальний інститут, шляхом безлічі видозмін та розгалужень, перетворилась із родового укладу та обряду шанування старших на до метод підтримки порядку на величезних територіях цілих держав. Незмінним залишилося лише те, що майже завжди отримання та утримання влади супроводжувалось застосуванням насильства.

Одним з відомих механізмів використання насильства державою є військова сила. Нажаль суспільству відомий приклад реалізації насилля з використанням військової сили при тоталітарних політичних режимах. В даному випадку насильство має не тільки фізичний, але також інтелектуальний і духовний характер. Здавалося людство мало б зробити висновки, відчувши жахливі наслідки тоталітаризму, проте насилля стало невідємною складовою і сучасного життя. Хоча насильницькі акти здійснюються з найдавніших часів, проте наша епоха відзначається зростанням їх кількості, а також „якості”. Це засвідчують низка збройних конфліктів: збройний конфлікт на Балканах, міждержавний конфлікт на Близькому Сході, терор сепаратистів в Іспанії та Північній Ірландії, війна в Чечні, події 11 вересня 2001 року в США, конфлікт у Північному Малі (2012--2013 рр. ), конфлікт у Єгипті між армією та ісламістами (2013р.), збройні сутички урядової армії та сепаратистів на Філіпінах ( 2013), застосування хімічної зброї у Сирії (2013 р.), напад ісламістів у Тунісі (2013р.).

Найголовнішою рисою сучасного насилля є його глобальний характер. Саме це обумовлює актуальність поглиблення теоретичних досліджень феномену тоталітаризму в соціальній практиці XX століття та пошуку оптимальної моделі співвідношення влади і насилля.