3.1 Теорія ідей

Проте є й другий зміст словосполучення "ідеальна держава". Справа в тому, що для Платона "ідеальне" не тільки "краще", але і те, що є "ідеєю" предмета. Слово "ідея" і близький до нього "ейдос" позначає в Платона "сутність", "форму", "вид", "образ" предмета. Це розумо - досяжна, внутрішня форма речі, а не та, що безпосередньо дана почуттєвому сприйняттю. Ідеї-форми безтілесні. Тіла перебувають у невпинно рухається (все тече), нестійкому, що стає, а не став світі, постійно мінливому. Розум шукає в цьому русі ту сховану поверхнею речей сутність, яка не тільки зберігається у всіх змінах речового буття, але і є вихідною причиною цих змін. Так розум розрізняє сутність і явище. Те, що здається існуючим, не є справжнє буття, але лише причетне йому - остільки, оскільки являє ("явище") ідеальне, вчинене ("ідею", "сутність"). Перш за все треба розрізняти: що завжди існує і ніколи не стає, і що завжди стає, але ніколи не існує ", - писав Платон у діалозі Тімей.

Так Сократ і слідом за ним Платон розрізняють гарні предмети (ліра, кухонний горщик, кінь, дівчина) і красу, прекрасне саме по собі, ідея прекрасного; добрий вчинок і добро як таке.

"Ідея" у Платона це те, що є:

1. причина, джерело буття речей, те, що дає їм життя, волю до життя, викликає їхнє буття.

2. зразок, дивлячись на який, деміург створює речовий світ, наслідуючи "ідеального".

3. мета, до якої треба прагнути як до верховного блага.

4. модель, що породжує структура, принцип речі.

Таким чином, можна припустити, що, створюючи діалог "Держава", Платон, в першу чергу, намагається зрозуміти, яка ідея держави в нашому світі, з якого зразка створювалися існуючі держави. Проблема пізнання ідеї держави, безумовно, ширше, ніж проблема побудови "кращого" держави, зрозумівши ідею держави, ми одночасно зрозуміємо, до чого треба прагнути. Отже, питання про те, наскільки добре держава Платона, другорядне, важливіше те, що це не існуюче держава, але його "ідея".