Вступ.

З моменту свого виникнення елітизм був альтернативою демократії. Адже суперечності між елітизмом і демократизмом очевидні: елітизм виходить із нерівності людей, тоді як класична теорія демократії проголошує їх рівність;  елітизм визнає реальним субєктом політичної влади еліту, в той час як для демократії таким субєктом є народ1. ^{Бебик В., Пояркова Т. Занепад демократії, або Новий погляд на демократичну культуру. // Персонал. - 2003. - №3.} - С. 14 - 17. .

За конституціями демократичних країн (в тому числі і за Конституцією України), верховна влада належить народові. Наприклад стаття 5 Конституції України зазначає: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ»2. ^{Конституція України (із змінами та доп.). - К.}: Атіка, 2006. - С. 4. . Проте ні для кого не є секретом те, що політична дійсність навіть найдемократичніших країн часто дуже далека від проголошеного народовладдя. Пересічний громадянин розуміє, що важливі для його життя рішення приймаються поза його волею. Він не рідко не тільки не може реально вплинути на прийняття рішення, а й часто про прийняті рішення взагалі дізнається постфактум із ЗМІ3. ^{Нікітін В. Україні потрібна щоденна демократія. // Інформаційний бюлетень Міжнародного центру перспективних досліджень. - 2007. - №7 (354).} . Таким чином громадянин часто виступає не як субєкт соціально-політичного управління, а як обєкт. Сучасні політичні системи далеко не в повній мірі забезпечують вирішальну участь громадян у процесі прийняття рішень4. ^{Примаков Е. Чем создается демократия. // Независимая Газета. - 24. 08. 2007.} - (http://www.ng.ru/2007-08-24/). . Демократія, як вважає чимало дослідників, може бути в кращому випадку лише формою правління еліти, схваленої народом. Не випадково сьогодні дуже поширеною є думка про «історичне примирення» елітизму та демократії.